В Інтернеті з’явилися шпигунські знімки Audi RS6 Avant в універсальному кузові, він був відмічений на одній з німецьких трас, оповитий в строкатий камуфляж.
Судячи по контурах, новинка отримала контури седана RS6, на фарах немає светодіодних смуг як на S6, більше всього змін помітні на задньому бампері, там здвоєні вихлопні труби замінені на одинарні, а між ними розташувався спортивний дифузор.
Шпигунські фотографії універсала Audi RS6 Avant →
Як критерій віддаленості беремо 50 кілометрів від МКАД – далі їхати має сенс тільки у вихідні, причому бажано на весь день.
Проте по кожному місцю і цей варіант буде врахований – просто купуватися, це, звичайно, добре, але ж ще іноді хочуть і інші водні розваги, та і їсти теж час від часу корисно. Ленінградське шосе Довго доводиться їхати до «природи» по федеральній трасі «Росія» – тільки через 45 км. від МКАД можна знайти купальне місце.
Це озеро Сенежськоє – перший поворот на нього (направо) прямо за в’їздом в Солнечногорськ. Кілометра три вперед – і ви біля озера. Тут достатньо незатишно, все-таки це околиця достатньо великого міста, причому околиця дика і недоглянута. Усюди йде бурхливе коттеджноє будівництво, дісталося і водоймищу. Купатися тут я б остеріг.
Альтернатива – проїхати до центру міста, скрутити направо і вибратися на протилежний берег. Там розташовані санаторії і пансіонати, але є і місця вільного доступу до води. Подекуди можна перекусити, є магазинчики, але цим вся цивілізація і обмежується. Вода і околиці середнього ступеня загаженності, досить багато гулящих і не дуже тверезих аборигенів.
Дмітровськоє шосе Тут води багато: 6-7 км. від меж столиці, і ви на берегах Піроговського водосховища. Ще кілометрів через 15 починається Ікшинськоє водосховище, потім Яхромськоє. Шосе йде суцільно уздовж води – каналу їм. Москви і водосховищ, – місць під’їзду до неї маса. І так практично до самої Дубни. Місця там дуже красиві, причому вони не так вже сильно спотворені відпочиваючими.
Я б вибрав «дикий» відпочинок – просто знайшов яке-небудь містечко, куди можна постійно їздити купатися. Річ у тому, що практично все більш або менш цивілізовані місця на цих водах зайняті приватними територіями – яхт-клубами і дорогими базами відпочинку.
Звичайно, подекуди поряд з ними є і побережжя, доступне «для людей», але, по-перше, значна їх частина перетворена на звалища, куди вивозять сміття з VIP-зон, а по-друге, близькість елітних місць відпочинку позначається на рівні цін. Все навколо дорого – з розрахунку на публіку на автомобілях представницького класу.
А парковки яхт-клубів дадуть фору будь-якому міжнародному автосалону – хоч детройту, хоч Франкфурту. Осташковськоє шосе Головний і єдиний водний об’єкт по цій трасі – те ж саме Піроговськоє водосховище. Воно починається в 20 км. від столиці в населеному пункті Подрезово. Відразу після нього треба з’їжджати з шосе наліво і проїхати близько 500 метрів вперед по дачному селищу.
Потім припаркуватися на одній з вулиць і йти на територію. Там великою і цілком стерпний піщаний пляж, чиста вода. І все – за цивілізованим відпочинком потрібно їхати далі приблизно на 5-10 кілометрів. По берегах даного водоймища достатні багато курортних місць, є парковки, що охороняються, ресторанчики і водні види спорту.
Ціни тут кусаються – шашлик за ціною не найдешевшого столичного ресторану, на напої теж встановлена вовча норма прибули, а вартість оренди водних мотоциклів перевищує середземноморські тарифи. Зате тут чисто, пляжі прибирають, та і публіка пристойна. Ще мінуси – пробки на вузькому Осташковськом шосе і надмірна популярність цього водоймища. Народу тут просто сила-силенна.
Ярославське шосе Їдемо приблизно 25 км. від меж міста до покажчика на Братовщину (Правдінській). Потім пару верст до Старого Ярославського шосе, направо і приблизно через 100 метрів наліво під покажчик Ельдігино. Проїжджаємо переїзд через залізницю і далі тільки прямо – всього біля 15 км. до населеного пункту Тішково.
По дорозі зліва будуть видні дуже принадні водні простори, але туди не можна – це заборонена зона Учинського водосховища. Можуть зловити, відволікти в міліцію і сильно оштрафувати. У Тішково на крутому правому повороті з’їжджаємо з дороги наліво і їдемо до води – до Пестовському водосховищу. Автомобіль можна залишити на полі або спробувати проїхати ближче до берега.
Але врахуйте – там крутий спуск, щороку не одна машина тут перекваліфіковується в підводний човен. Вода на початку літа чиста, але ближче до серпня вона зацвітає. Тут же пристань «Ракети» – вона припливає з Північного річкового вокзалу. Тому іноді воду прикрашає гасова веселка. У найближчих околицях купити нічого, едальних закладів теж немає. Загалом, місце дике, хоч і неабияк засмічене.
Щелковськоє шосе Найближче до Москви – всього біля 8 кілометрів від МКАД з лівого боку знаходяться так зване Досвідчене Поле. Свого часу, роках так в 40-50-х ХХ століття, там був типовий радянський парк відпочинку. Але чому це місце називається Досвідченим Полем і над ким тут проводили досліди – історія умовчує.
Колись тут була човнова станція (можна помилуватися на її розвалини і плакати тих часів – раритет!) і інша інфраструктура. Зараз з надмірностей цивілізації є середня за мірками типового московського мікрорайону парковка, що не охороняється, яка у вихідні забита повністю. Далі дорогі немає – шлях перегороджують некволого вигляду колоди.
Тут же коштує пивний шатер з достатньо демократичними цінами і гранично бідним асортиментом виписки-закуски. Все інше потрібно везти з собою. Територія більш менш чиста, вода теж (з дна б’ють достатньо холодні ключі), пляжний підхід до води є тільки з дальнього боку. Саме озеро не дуже велике, з плюсів – ліс навколо. Ліс теж приємний – мабуть, його іноді чистять від сміття.
Мінус – із столиці це з’їзд наліво (орієнтир – 2 км. після повороту на Балашиху, не доїжджаючи села Лукино, дорога в листяний ліс), а там подвійна суцільна. Спеціально для екстремальних якраз у цього місця чергують працівники свистка і смугастої палички. Тому потрібно проїхати декілька кілометрів вперед і культурно розвернутися на світлофорі.
Але можна і не розгортатися, а їхати вперед до населеного пункту Довгий Льодовий. Там, на світлофорі – направо, 300 метрів вперед і перед вами Ведмедячі озера (на шосе є відповідний покажчик на даний об’єкт, від кільця до них приблизно 20 км.).
З парковкою тут туго – справа по курсу є запашні корівники, можна залишити машину там, альтернатива – заплатити 50 рублів і після озера скрутити наліво на грунтову дорогу. І шукати місце, де можна притикнутися. Це непросто: дорога однорядна і неабияк розбита, крок вліво, крок управо – і ви «сидите». Добре сидите – якщо у вас не крутою вседорожник, то це надовго.
Грунтовка йде уздовж берега, і вакантних місць там часто немає навіть в буденні дні. Можна проїхати вперед близько кілометра – до кладовища. Там чомусь місця є майже завжди. Тільки ось врахуйте – в цьому купальному місці можна легко потрапити в пробку. На тій самій прибережній дорозі – там час від часу різні несвідомі громадяни абияк кидають свої авто і начисто паралізують рух.
Або не можуть роз’їхатися – виходять і міряються. машинами. Хто крутіше і хто кого повинен пропустити. Інфраструктура відпочинку тут теж відсутня як клас. Купити пиво і сандвічі можна тільки в магазинчику край дороги, причому їжі там найчастіше немає – кінчилася.
Самі околиці засмічені не дуже сильно, вхід у воду практично по всій береговій лінії нормальний (хоча це і не піщаний пляж!), вода теж терпима. Минулого року я спостерігав там видру – вона душевно плескалася і ловила рибу. А вже якщо охайна видра тут живе, то людям і поготів можна залізати в цю воду.
Ще далі по Щелковському шосе – відразу за першою «бетонкой» – є Чорне озеро. Купатися там непогано і навіть присутній «пляжний сервіс», але все таки воно за межами обкресленого круга в 50 км. Шосе Ентузіастів Між Щелковськім шосе і шосе Ентузіастів кілометрах в трьох-чотири від кільця, поблизу залізничної станції Горенки розташовані ставки – там їх штуки три-чотири.
Як вони називаються – не знаю, але місце достатнє відоме. І загиджене – позначається близькість пролетарської Балашихи. Увечері в цих місцях краще всього не з’являтися. Близько 20 кілометрів від столиці, в Старій Купавне, є правий поворот – покажчик на рибгосп Бісеровській. Покажчик великий, не пропустите. Там же магазин з величезною вивіскою про те, що тут багато риби.
Саме за нею сюди має сенс їхати – на Бісеровськом озері непогана платна рибалка з добре організованою інфраструктурою. Купуватися тут, звичайно, теж можна, але все таки риба над усе – все в даному місці «заточено» саме під «хвіст і луску». І, відповідно, під випивання і закусон.
Якщо доїхати до населеного пункту Обухово і скрутити наліво на світлофорі – на Балабаново (приблизно 25 км. по трасі), потрапите на Клязьму. Крім власне цієї відомої річки на місцевості є якісь ставки, болотища і так далі. Місця не ушляхетнені сервісом, зате не особливо людні, в усякому разі в будні. І тут достатньо тихо. Клязьма не брудна, купатися, в принципі, можна.
Рязанське шосе Всього 18 км. від меж міста – і ви на березі широкої і повноводної Москви-річки. Правда, вона протекла через всю столицю і половину області, тому чистої її назвати при всьому бажанні не можна. Далі їхати не варто – нікуди. Пристойне водоймище все одно не знайдете. Каширськоє шосе Якщо їхати по старій трасі, то потрапите в гості до Ілліча (У. І. Леніну) в Гори його імені.
Якщо по новій – те в аеропорт. Але і там, і там з водоймищами напряженка. Краще пошукати інші напрями. Варшавське шосе На Пахру, до якої всього 10-12 км., краще не їхати – вона практично вся в межі забудови, як міською, так і дачно-коттеджной. А до Оки – єдиного пристойного місця у води по даному автобану далеко: під сотню кілометрів (якщо точніше – близько 80 з чимось).
Це вже за межами встановлених меж пошуку. Київське шосе Нічого обнадійливого сказати не можна – і тут купальщикам облом. Звичайно, можна доїхати до Апрельовки (близько 40 км. від окружной) – там, судячи по карті, тече річка Десна, яка потім впадає в Оку. Ось тільки їхати на неї не варто – вона дрібна і вузька. Дітворі радість буде, але не більш того.
Дорослим доведеться сидіти в тіні і похмуро пити безалкогольне пиво. Більше їм там зайнятися буде нічим. Мінське шосе На цьому напрямі з водою неважливе. Їхати далеко і вибір невеликий. Доведеться пиляти аж до самої Кубинки (майже 50 км.), там наліво ще п’ять кеме до місцевого водосховища. Воно зовсім маленьке, і місцеве населення його активно використовує. Приїжджим місць може і не вистачити.
Другий варіант – дати ще декілька кілометрів по трасі до повороту наліво на Чупряково. Там розташований Нарській ставок – насправді це досить пристойне озеро. Але практично все воно окуповане місцевим рибгоспом, особливо не купуєшся. Місце знайти можна, але краще туди їхати з іншою метою.
Як цього року, не скажу, але в минулому сезоні там була платна рибалка з непогано організованою сервісною інфраструктурою. В усякому разі, наливали і накладали там не особливо дорого і досить якісні продукти. А свіжозловлену рибку можна було не відходячи від каси посмажити і теж спожити на закусь. Все це під милий писк комариків і квакання лягви.
Краса! Рубльовськоє шосе Сюди добре возити друзів, які приїхали з інших міст до вас в гості. По цьому напряму якнайкращий вибір (він же і практично єдиний) – Москва-річка. Їдемо кілометрів 20 по вузькій, але хорошої якості трасі, нікого не обганяємо (даїшники на цьому шосе чомусь страшно голодні.) і доїжджаємо до стели (її пропустити неможливо).
Там на світлофорі повертаємо направо. А ось і перша визначна пам’ятка – проїжджаємо міст через річку. З нього свого часу скинули, розумієш, не дуже тверезої людини, яка потім стала першим президентом Росії. Тільки ось цей знаменитий міст чомусь не доглянутий. Непорядок – все ж таки пам’ятник епохи. В’їжджаємо в чергове селище олігархічного типу.
По дорозі можна не дивлячись ткнути пальцем в одну з огорож і недбало кинути, що ось тут живе Микита Міхалков. Спускаємося з гори, «сирітський квартал» Николіна Гора кінчився, і ми повертаємо наліво, до річки. Ліворуч на пагорбі стоїть неквола фазенда споруд так в декілька – Луїс-альберто помер на місці б від заздрості. Це дачна ділянка Тані Дьяченко, її 6 соток.
В усякому разі, так затверджують місцеві жителі, а їм видніше. Москва-річка тут чиста, течія достатня швидке, подекуди є піщані пляжі. Околиці не засмічені – в основному сюди приїжджають культурні люди, зокрема аборигени, коли їм набридає плескатися в своїх особистих басейнах. По берегах живописно коштують круті тачки, народ смажить шашлики, грає у волейбол.
До речі, машину тут можна залишати абсолютно спокійно – ніхто на неї не покуситься. Різників з навколишніх сіл давно відучили брати чуже. Загалом, з’їздити сюди стоїть, хоча, природно, все доведеться везти з собою. І ще – спаси бог затоварюватися по дорозі, тобто на Карбованці, в якій-небудь Жуковке. Ціни там раз в декілька вище, ніж в найпрестижнішому столичному супермаркеті.
Новоріжськоє шосе Північний підмосковний автобан російського типу йде в обхід не тільки міст і сіл, але і водних перешкод. Єдина заслуговуюча увага місце – річка Істра. До неї близько 20 кілометрів від МКАД. З траси нормальних під’їздів до неї немає, та і сенсу лізти у воду біля шосе ніякого, самі розумієте чому.
Розумніше, не доїжджаючи до річки парі кілометрів, на розв’язці піти наліво під покажчик «п. Істра» і, скрутивши на який-небудь путівець, шукати містечко. Це непросто – місце теж суперпопулярне. По-перше, сюди їдуть байдарочники, по-друге риболови (живність в річці поки що є), а в третіх – такі як ми експрес-купальщики.
Від подібної великої кількості двоногих природі тут дісталося, так що якщо хочете відчути себе стародавнім вятічем (вони тут жили за часів Рюріка і Олега), раджу їхати подалі від траси. Правда, для цього краще мати вседорожник. Але воно те коштує! І знову – на «підніжний корм» не розраховуйте, все своє потрібно везти з собою. Так. Підмосков’я, особливо найближче, достатньо сильно освоєне людиною.
Але це не означає, що податися нікуди – місця є. Краще всього вибирати північний і північно-східний напрями – курортного сервісу, швидше за все, ви там не знайдете, а ось у воді поплеськаєтесь вдосталь. Отже все на води!
Зараз вже задньопривідні раллійниє автомобілі можуть приснитися гонщикам тільки в кошмарному сні. Задній привід на бездоріжжі не дозволяє пройти трасу на високій швидкості. Пілотові доводиться боротися з постійними занесеннями автомобіля.
Але колись задньопривідні автомобілі були абсолютно нормальним явищем на грунтових трасах. Мотоциклетний мир, із запізнюванням що переймає автомобільні тенденції тільки-тільки почав пробувати повний привід на смак. Перші варіанти від Yamaha і KTM випущені на ринок і збирають перемоги в ралі рейдах і Бахах.
Але ці мотоцикли, оснащені повним приводом від шведської Olins мають одну конструктивну особливість. Момент від двигуна передається на переднє колесо за допомогою гідравліки. При цьому переднє колесо «підгрібає» зовсім трохи, всього лише на 10-20% потужності. Американська компанія Christini розробила принципово іншу схему повного приводу. У ній немає ніякої гідравліки.
Повністю механічний привід передається через систему ланцюгів і тяги, що звичайно обважнює конструкцію, але, завдяки використанню сучасних матеріалів, не дуже сильно. При цьому на переднє колесо передається майже половина моменту двигуна, що крутить, а втрати трансмісії не перевищують 10%. Власники ендуро можуть замовити кит від Christini за $6 000.
Якщо в лінійці виробництва китів немає вашої моделі, розробники можуть самі «підігнати» систему саме під ваш мотоцикл.
Міністерство транспорту України планує побудувати платні концесійні ділянки траси “Київ-Одеса” від Жашкова до Кам’янки для того, щоб активізувати будівництво платного автобана “Київ-Одеса”, передають Українськi Новіні.
“Це напівзахід, але вона дасть можливість стартувати”, – заявив міністр транспорту Георгій Кирпа. Він відзначив, що спочатку проїзд по цій трасі буде безкоштовним з подальшим введенням платного проїзду. “Коли ми почнемо повертати гроші, робитимемо в регіонах платні розв’язки, дорога стане остаточна платною”, – сказав Георгій Кирпа.
Загальна вартість платної магістралі, по словах, складатиме 2,150 млн. гривень. Міркуючи про доступність платних доріг для українських автомобілістів, Георгій Кирпа сказав, що бідні люди на машинах не їздять. “Якщо ми не зробимо дорогу платною, то ми ніколи доріг не побудуємо”, – уклав Кирпа.
Нагадаємо, Президент Леонід Кучма доручив уряду розробити механізм фінансування споруди швидкісної автомагістралі “Київ-Одеса”. Міністерство транспорту розраховує побудувати автомагістраль “Київ-Одеса” до листопада 2003 року. За проектом Мінтрансу, існуючу трасу заплановано розширити до 4 смуг руху (зараз дві смуги), а на деяких ділянках вона буде шестисмуговою.
В середині лютого Мінтранс запланував узяти у банків кредит в 2 млрд гривень під рефінансування Національного банку. Тим часом, Національний банк заявив, що зможе виділити банкам тільки 300 млн. гривень кредитів для фінансування цього проекту. Зараз Мінтранс розглядає можливість залучення засобів іноземних інвесторів, зокрема, крупних європейських банків.
Довжина автомагістралі “Київ-Одесу” складає 454 кілометри.
16-17 червня провінційне французьке містечко Ле-ман в 75-й раз стане столицею світового автоспорту. Кращі пілоти планети вийдуть на старт легендарної добової гонки. Вперше в їх числі буде і росіянин Віталій Петров. «24 години Ле-мана» – це не просто гонка. Це спортивна легенда і останній притулок романтиків.
Це рев моторів ніч безперервно, півмільйона глядачів і майже півтори сотні учасників. І побачити що все відбувається своїми очима хоч раз в житті повинен кожен поклонник автоспорту. Вперше змагання в Ле-мане пройшли в 1923 році – для їх проведення використовували 17-кілометрове кільце, утворене звичайними дорогами на південній околиці міста.
З тих пір траса зазнала деякі зміни, але зберегла п’ятикілометрову пряму Mulsanne, однойменний підступний поворот, віражі Indianapolis і Arnage, а головне – свій характер. Всі пілоти визнають, що кільце в Сарте не можна підкорити з наскоку, його раніше потрібно зрозуміти, проникнутися їм, забувши про безліч бачених автодромів з довжиною круга 4-5 кілометрів. Ле-ман – це щось особливе.
Підготовка до 75-м по рахунку добовим змаганням вже в самому розпалі. Добігають кінця технічні перевірки, а 13 червня з 19:00 до опівночі 55 автомобілів візьмуть участь в першій кваліфікації. Серед них буде і червоний спортпрототіп Courage під номером 24 – за його кермом офіційно дебютує в Ле-мане Віталій Петров.
22-річний росіянин ніколи раніше не брав участь в гоночних надмарафонах – його колишній рекорд, це шестигодинна гонка «1000 кілометрів Валенсії». Але тепер все буде набагато серйозніше. У одному екіпажі з «Виборгськой ракетою» за команду Noel Del Bello в категорії LMP2 в цій гонці поїдуть британка Елізабет Халлідей і француз Ромен Іанетта.
Обом раніше вже доводилося виходити на старт на кільці Сарте. Автомобіль, побудований компанією Верба Куражу і оснащений дволітровим турбомотором AER, на передгоночних тестах показав себе досить надійним. Але все таки не варто сподіватися, що все 24 години команда подолає без єдиної технічної проблеми – так в Ле-мане просто не буває.
Віталій Петров на перших тестах попав в серйозну аварію, вилетівши з траси в повороті Carting із-за повільного проколу. Сам виборжанін не постраждав, машина вже повністю відновлена. Зовсім недавно Віталій успішно виступив на одній легендарній трасі – в Монако. Тепер прийшла пора спробувати свої сили на іншій трасі. Ле-ман чекає.
Все 24 години гонки в Ле-мане покаже в прямому ефірі спортивний канал 7ТВ. Початок трансляції в суботу, 16 червня, в 16:30